З 1 липня 2025 року рішення англійських судів визнаються в Україні на підставі Гаазької конвенції 2019 року

З 1 липня 2025 року українські суди визнаватимуть і виконуватимуть рішення англійських судів відповідно до положень Гаазької конвенції 2019 року про визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних або комерційних справах (“Гаазька конвенція 2019 року”). Це відкриває нову сторінку в юридичній співпраці між Україною та Великою Британією, спрощуючи механізми транскордонного виконання рішень.

Конвенція набрала чинності для України у вересні 2023 року, а для Великої Британії — 1 липня 2025 року, що означає повноцінне застосування між цими країнами саме з цієї дати. Вона поширюється на судові рішення у цивільних і комерційних справах, винесені у провадженнях, розпочатих після 1 липня 2025 року.

Перехід від принципу взаємності до договірного механізму

Раніше визнання рішень англійських судів в Україні базувалося на принципі взаємності, що часто спричиняло юридичну невизначеність, затримки та процесуальні труднощі. Гаазька конвенція 2019 року запроваджує уніфікований договірний підхід з чітко визначеними підставами для відмови у визнанні, що значно підвищує передбачуваність і знижує витрати для сторін спору.

Для бізнесу та фізичних осіб Конвенція забезпечує більшу впевненість у транскордонній діяльності. Вона знижує вартість, ризики та процесуальну складність виконання судових рішень за кордоном, а також сприяє ефективнішій юридичній співпраці між юрисдикціями. Важливо, що це підвищує привабливість юрисдикції англійських судів у міжнародних контрактах, особливо для сторін, які ведуть бізнес з Україною.

Міжнародне охоплення та перспективи розширення

Конвенція, укладена під егідою Гаазької конференції з міжнародного приватного права, вже застосовується у 30 юрисдикціях — у 27 державах-членах ЄС, самому ЄС, Україні, Уругваї та відтепер — у Великій Британії. Її також буде впроваджено в Албанії та Чорногорії з 1 березня 2026 року, а в Андоррі — з 1 червня 2026 року. Ще шість країн, серед яких США, Ізраїль, Косово та Північна Македонія, підписали Конвенцію, але ще її не ратифікували.