CEE Legal Matters: Відбудова України: чіткіший шлях до реконструкції
Теона Гелашвілі, 26 лютого 2026 року
CEE Legal Matters, Переклад українською
У міру прискорення процесів відбудови керуючий партнер Avellum Микола Стеценко, партнер Імеджин Лоєрз Ілля Свердлов, партнер Redcliffe Partners Альберт Сич та партнер LCF Law Group Іван Бондарчук окреслюють, як змінюються моделі фінансування, законодавство про державно-приватне партнерство (ДПП) та настрої інвесторів.
Більш структурований ландшафт
Оцінюючи ринок відбудови України, Стеценко зазначає: «Загальна картина стає більш структурованою, а темпи зростають там, де проєкти комунікуються прозоро». Ключовою подією 2025 року він називає запуск роботи Єдиного державного портфеля публічних інвестиційних проєктів (SPP) в межах екосистеми DREAM – консолідованого переліку пріоритетних державних інвестиційних проєктів і програм. SPP постійно оновлюється та доступний через платформу DREAM українською й англійською мовами, що робить інформацію про актуальні проєкти відбудови відкритою для максимально широкої аудиторії.
Водночас Стеценко наголошує на суттєвому розриві між потребами та доступним фінансуванням: «Наразі реалізується майже 8 500 активних проєктів відбудови із загальним орієнтовним бюджетом 32,7 млрд євро, тоді як підтверджене фінансування покриває лише близько 10% цієї суми». Основними джерелами фінансування залишаються державний та місцеві бюджети, а також міжнародні партнери (іноземні уряди, донорські фонди, міжнародні організації). Портфель проєктів і надалі перевищує доступне фінансування, тому мобілізація додаткових донорських інструментів і приватного капіталу залишається ключовим викликом.
Ілля Свердлов описує поточну ситуацію так: «Екстрений хаос уже позаду, і нарешті формується більш скоординована, структурована система». Основні донори – ЄС через Ukraine Facility, партнери G7 та міжнародні фінансові інституції – сьогодні координуються через Multi-Agency Donor Platform, а державні проєкти дедалі частіше реалізуються через DREAM та SPP. «Система не ідеальна, але це вже зовсім інший рівень порівняно з фрагментованим підходом перших років війни».
За словами Бондарчука, нинішній етап – це перехід від екстреного реагування до структурованого інвестиційно-орієнтованого розвитку: швидкі ремонти поступаються місцем масштабованим, банківським (bankable) проєктам із середньо- та довгостроковими інструментами фінансування.
Де зосереджена активність
Найбільш активними та перспективними залишаються житло, енергетика та транспорт/логістика. Стеценко підкреслює, що саме ці сектори поєднують найбільші масштаби руйнувань із нагальною соціальною потребою, а в енергетиці – ще й підвищений пріоритет з огляду на дефіцит електропостачання, особливо в зимові піки. Він відзначає відновлення інтересу до відновлюваної енергетики та зростання попиту на швидко впроваджувані, гнучкі потужності. Розподілена генерація – дахові й наземні сонячні установки, а також невеликі газові блоки – залишається особливо привабливою завдяки швидкості реалізації та модульності.
Свердлов також зазначає, що найбільш активні напрями – це ті, що безпосередньо пов’язані з повсякденними потребами людей. Серед помітних трендів – активне впровадження систем накопичення енергії (BESS), які вже реалізуються як частина програм підвищення стійкості мереж. Він також звертає увагу на Rebuild Ukraine Fund під управлінням Dragon Capital, який отримав якірні інвестиції від ЄБРР та IFC у розмірі 50 млн доларів США з потенціалом інвестувати близько 250 млн доларів у МСП та середні компанії в секторах споживчих послуг, охорони здоров’я, будматеріалів, фінансів та агробізнесу.
Сич також відзначає високу активність у сферах енергетики, транспорту, житла та соціальної інфраструктури, зокрема у проєктах із накопичення енергії для стабілізації мережі. Бондарчук додає, що стратегічним пріоритетом стає транспорт і логістика – порти, мультимодальні хаби, залізничні коридори, пов’язані з «Шляхами солідарності» ЄС. Серед очікуваних проєктів –концесія порту «Чорноморськ» та перша концесія платної дороги Ковель–Ягодин.
Перезавантаження системи ДПП
Оновлена нормативна база щодо ДПП починає визначати структурування великих проєктів. За словами Стеценка, реформа сигналізує про намір зробити ДПП практичним та відтворюваним інструментом відновлення, а також прямо дозволяє участь донорів у фінансуванні ДПП-проєктів. Водночас він застерігає, що поки зарано оцінювати реальний обсяг закритих угод.
Сич вважає законодавчі зміни суттєвим кроком уперед, зокрема через запровадження більш гнучких інструментів, гібридного фінансування та спрощених процедур для малих проєктів. Він також згадує Угоду 2025 року між урядами США та України про створення Інвестиційного фонду відбудови (так звану «угоду про мінерали»), яка пов’язує видобуток критичних мінералів і вуглеводнів із розвитком інфраструктури, при цьому не створюючи нових механізмів ДПП, а використовуючи оновлену законодавчу базу.
Свердлов додає, що органи влади стали значно більше уваги приділяти банківській привабливості проєктів: якісним ТЕО, реалістичному розподілу ризиків, ранній взаємодії з кредиторами та міжнародними фінансовими інституціями, а також питанням вирішення спорів і відмови від суверенного імунітету.
Бондарчук підкреслює, що ДПП активно обговорюється для автомагістралей, муніципальних енергосистем, індустріальних парків та інфраструктури поводження з відходами. Закон про ДПП, ухвалений у червні 2025 року, сприяє прозорості та спрощує процедури для проєктів до 5,5 млн євро.
Обережно, але вперед
Ставлення інвесторів поступово змінюється від обережності до структурованого управління ризиками. Як зазначає Стеценко, воєнний ризик більше не є автоматичною перешкодою для угод – за умови належного структурування, управління ризиками та передбачуваності доходів.
Водночас низка невизначеностей і надалі впливає на те, як інвестори оцінюють нові можливості. За словами Свердлова, «ринок досі має цілком обґрунтовані запитання: які реалістичні безпекові сценарії? Яке навантаження місцеві органи влади здатні витримати без перевантаження? Чи залишатиметься регуляторне середовище, особливо в енергетиці та будівництві, передбачуваним на горизонті 15–25 років у межах ДПП? І чи збережеться централізована координація донорів, чи вона поступово розпорошиться між паралельними програмами?»
Водночас, «попри ці невизначеності, напрям є очевидним: відбудова більше не є теоретичною концепцією. Це реальний ринок, що формується і розвивається, і для тих, хто готовий працювати з його практичними реаліями та приймати ризик, він відкриває справді вагомі можливості», підсумовує Свердлов.
Стаття вперше опублікована у випуску 12.11 журналу CEE Legal Matters.
